Про вибрики української Феміди пересічний громадянин, на жаль, знає не тільки з газетних публікацій та телевізійних новин. Та коли суддівські помилки чи дивні з огляду на законодавство постанови стосуються сильних світу цього, ситуація, як правило, не є критичною. Її майже завжди можна виправити під тиском СБУ, прокуратури чи політиків. Коли ж суддівський вердикт стосується пересічних громадян, останні залишаються безправними.

Місяць тому, а саме 22.07.2020 Львівський апеляційний суд мав вчергове розглянути справу №307/2389/18. І про неї мали б написати усі ЗМІ, якби ж тільки згадали, що це за справа така.

Але не згадав ніхто, оскільки ажіотаж, який був ще рік тому – коли про вбивство 15-річного юнака в селі Нижня Апша писали в усіх національних, не кажучи вже про регіональні ЗМІ – кудись зник. Може, прокуратура недопрацьовує (за увесь 2020 рік – жодного повідомлення, хоча ще у 2018-2019 роках під тиском громади, коли навіть перекривали одну з трас на Мукачево, прес-служба хоча б щось писала у своїх заявах). А може, й місцеві ЗМІ вже втомились – бо скільки ще тягтиметься перегляд вироку Мукачівського міськрайонного суду від 24 травня 2019 р. не знає ніхто.

Але чи таким простим був той вирок для суддівської колегії, у якій головував суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Іван Котубей?

За офіціозом бачимо лише «сухі» факти: неповнолітнього мешканця с. Нижня Апша, Тячівського району, обвинуваченого в умисному вбивстві (ч.1 ст.115 КК України) визнано винним в умисному вбивстві, вчиненому в стані сильного душевного хвилювання (ч.1 ст.116 КК України). Прокуратура минулорічного розливу на це перекваліфікування справи відреагувала нервово – і оскаржила до апеляційної інстанції. Як писали ЗМІ: «у зв’язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та через м’якість призначеного покарання» (замість 15 років, які просив прокурор, – 3 роки 6 місяців, які присудила колегія на чолі з Котубеєм). І чомусь не «почули» тоді судді ані потерпілих, ані судових експертів, які запевняли, що «на момент скоєння злочину, обвинувачений у стані психологічного афекту не перебував».

І ось що маємо тепер? Час потроху спливає, а апеляція ще навіть не визначилась з «правильністю» мукачівської Феміди.

Щось заважає? В суспільстві впевнені, що так. Припускають обурені закарпатці, в тому числі, і можливість підкупу судді. За чутками, багата сім’я Василя Турди (засуджений) начебто відкупила свого нащадка за $300 тисяч. А один з відомих політиків регіону навіть писав у себе на сторінці Фейсбук: “Бо його (підозрюваного у вбивстві, – Ред.) батько – заможний місцевий контрабандист. У нього є не тільки гроші, а й “криша” серед народних депутатів».

Справа, як бачимо, неоднозначна, і до справедливого завершення щось не дуже поспішає.

Але ж якби це був єдиний приклад «резонансної» поведінки судді Котубея. Так ні ж! Активісти взагалі здивовані, як цей законник хотів потрапити до Антикорупційного суду, коли до нього запитань у активістів – як у тій казці – 1000 та ще й 1.

Так, наприклад, активісти не розуміють, як голова Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Іван Котубей неодноразово ухвалював рішення під час навчання в Національній школі суддів. Аналіз роботи судді свідчить, що до такої практики він вдавався систематично. Викликає подив, як фізично перебуваючи поза місцем роботи, суддя Котубей зміг ухвалити сотні рішень іменем України. Так, зокрема, під час навчання в Національній школі суддів у 2017 році ним було винесено 56 рішень з 10 по 26 квітня, 144 — з 14 березня до 20 квітня, 129 — з 16 січня до 12 лютого. Суддя так діяв і роком раніше. З 25 жовтня по 25 листопада 2016 він ухвалив 24 документи. Такі дії є порушенням закону “Про судоустрій та статус суддів” та Кодексу суддівської етики.

Крім того Іван Котубей систематично ухвалював рішення у справах, де фігурували пов’язані з ним особи. Так, 4 травня 2016 року він звільнив від адміністративної відповідальності директора підприємства, на якому раніше працював його тесть. Серед інших справ, які розглядав суддя і які містять ознаки конфлікту інтересів: провадження відносно водія компанії, у якій працював його син; співробітника ЗАТ, де працював його батько; працівника з місця роботи брата.

Впевнені, що й у чутках про «купівлю» вироку за 300 тис у.о. теж є певне підгрунтя.

Тим більше, що э інформація про те, що суддя Іван Котубей вже настільки «засудився», що начебто давно вже «сидить» на гачку у правоохоронних органах. Зокрема, за інформацією з власних джерел, відомо, що суддя начебто бідкається близьким та знайомим, як на нього тиснуть СБУ у ще одній резонансній справі – з приводу обвинувачення Євгена Дребітко.

Як і рік тому, «обставини» знову давлять на суддю І.Котубея, хоч вже ці обставини і не такі «солодкі». Як повідомляють журналісти, що відвідували декілька останніх судових засідань у цій справі, заангажованість судді видна неозброєним оком. Причому це підтверджується як повним ігноруванням клопотань сторони захисту, так і тотальним наглядом за суддею з боку працівників СБУ, які кожне засідання пильнують, щоб той бува не забув, як себе треба поводити у справі Дребітка.

Може, пану судді все ж треба згадати, що справжній суд – незалежний, в тому числі й від фінансових спокус, і від «надоїдливих» «безпечників», який би компромат вони на нього не мали.

%d bloggers like this: